Я надкусила плід спокуси від дерева, що змієм оповите...
Під натиском птахів несамовитих, мов чарами магічної робусти, затьмарене сумління...вкрите прілим листям...
Марним цвітом відходить нині покоління... А змій живе! Накоплює отруту! І відбирає віру
